Лінійка чи виховний захід
«Моє покоління обирає українську мову»
до Дня української писемності та мови
Ведучий:
Слава Україні! Героям слава
Ведучий:
Слава Україні! Слава мові рідній!
Лінійка (захід),
присвячений Дню української писемності та мови оголошується відкритим.
Мово рідна, ти -
душа мого народу Дарована із землею
святою нам Богом. Як паросток,
впродовж віків виростала, Піднімалась, міцніла
та розквітала.
Учень:
Скарби
незліченні в собі ти ховаєш, І
дітям своїм їх несеш й відкриваєш,
Словом ти зцілюєш і надихаєш, До неба підносиш і в горі втішаєш. Учениця:
Ввібрала у
себе ти мудрість народу, Його
волелюбність й бажання свободи. Тебе розпинали
й хотіли убити, Сажали у тюрми вороги-московити.
Писали
циркуляри і дикі накази, Які слово рідне забороняли.
Учень:
Але ці гоніння ти гідно пройшла, Ще
більше утвердилась і довела, Що
мова вкраїнська навіки жива. Ведучий:
27 жовтня
українці відзначають свято розвитку державної мови – День української писемності та мови.
Ведучий:
За церковним
календарем по новому стилю 27 жовтня — це
день вшанування пам'яті Преподобного
Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
Ведучий:
Як відомо,
Нестор-Літописець був священнослужителем Київо-Печерської Лаври та літописцем. Дослідники вважають,
що саме з праці "Повість минулих літ"
(початок 12 століття), автором якої він є, починається писемна українська мова.
Ведучий:
А зараз ми
запросимо вийти до нас Історика, який нам більш детально розповість про історію
української мови та Дня писемності та мови.
Виходить історик ( хлопчик чи дівчинка, можна у мантії з сувоєм паперу, який розгортає та читає).
Історик:
Українська мова
— одна з 30-ти найпоширеніших мов світу, нею розмовляють понад 45 мільйонів людей.
Поширена у південно-східній Європі, належить до
слов'янської
групи індоєвропейської мовної родини. Вона - єдина державна мова в Україні, одна з трьох офіційних мов
у Придністров'ї та одна з офіційних мов
частини Сербії та штату Парана на
півдні Бразилії. Історично також була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.
Перша згадка
українських слів датується 448 роком. Тоді візантійський історик Пріск Панійський на території теперішньої
України записав слова, які вже тоді були
у вжитку давніх племен – “мед” і “страва”. Лише уявіть, наскільки давні ці слова!
А започаткування
писемної української мови пов’язують з ім’ям Нестора Літописця ( першого історика Київської Русі, мислителя, вченого,
ченця Києво- Печерського монастиря), автора «Повісті минулих
літ».
Цікаво, що назву
"українська мова" вживали, починаючи ще з 16 століття, на позначення мови українських земель Речі
Посполитої. Однак до середини 19 ст. основною
назвою нашої мови було поняття "руська мова» Але від моменту приєднання України до Московії, росіяни у
18 ст. стали позначати свою мову схожим
прикметником (руській язик"). Тому після певного періоду вагань поняття "українська мова",
зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах.
Свято
започаткували 6 листопада 1997 року. Тодішній президент України Леонід Кучма підтримав ініціативу громадських
організацій та видав указ № 1241/97
"Про День української писемності та мови". До 2023 року його відзначали 9 листопада — у день вшанування
пам'яті преподобного Нестора Літописця
— за юліанським календарем, за яким церква
жила донедавна.
У 2023 році дата
свята змінилася через рішення Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької
церкви (УГКЦ) перейти на новий церковний
календар, відповідно до якого на 13 днів пересуваються раніше нерухомі дати свят. Тому Президент України
Володимир Зеленський 28 липня 2023
року підписав Указ №455/2023, відповідно до якого дата святкування Дня української писемності та мови була перенесена з 9 листопада на 27 жовтня.
Ведучий:
Дякуємо, пане Історику, за цікаву інформацію.
Ведучий:
А зараз до нас
на лінійку (захід) завітала ще одна поважна гостя. Це - пані Орися - мовознавець та фольклорист.
Ведучий:
Вона давно
вивчає мову, фольклор, цікавиться народними традиціями та побутом
українського народу, тому нам буде корисно послухати її.
Заходить пані Орися
Орися:
Впродовж тисячоліть український народ творив багатий та унікальний світ міфів України, легенд та казок, які
передавалися з уст в уста, з покоління в покоління.
Українські
легенди –це джерело мудрості та знань про природу, історію, культуру та духовні цінності українського
народу. Вони розкривають глибини людської душі, прагнення до справедливості, любові та свободи.
Любі друзі,
сьогодні ми вшановуємо рідну мову- серце і душу нашого народу. Тому я хочу познайомити вас з давньою легендою
про її походження. А допомагатимуть
нам мої друзі: Орест та Христина.
Заходять Орест та Христина
(одягнені у вишиванки)
Христина:
Привіт, Оресте!
Орест:
Радий тебе бачити, Христинко!
Христина:
Ми сьогодні
відзначаємо День писемності та мови, а цікаво було б знати, як з’явилася наша мова? Чи давно це
було?
Орест:
А хочеш, я тобі про це легенду
розповім, я її від бабусі
знаю.
Христина:
Хочу. Послухаю із задоволенням.
Орест:
Ділив Бог між
народами землю і дарував їм мови. Роздав все, що мав, і сів відпочивати. Аж тут пізно ввечері
приходять козаки. Розуміють, що запізнилися. Високі,
вусаті, чуби вітер розвіває
– стали і мовчать.
Христина:
Де ж вони були, коли
Бог усіх кликав?
Орест:
Вони від бусурманів світ захищали.
Христина:
І що ж, залишились вони без землі?
Орест:
Ні. «Залишив я
трохи землі для себе, – каже Господь. – Дарую цю землю вам, козаки». І подарував нашим предкам Україну.
Христина:
А мову? Не будуть
козаки щасливі німими.
Орест:
А мову подарував
козакам соловейко, бо бачив , як відчайдушно вони захищають світ від зла. «Подарую
їм свою мову, нехай розмовляють. А я буду завжди
літати поруч і співати», - прощебетав соловейко і полетів. Кажуть, що саме з того часу
українську мову і стали називати солов’їною.
Орест і Христина виходять
Звучить пісня, відео
https://www.youtube.com/watch?v=EBjr6RdaQXA
Учні читають вірші
1
Чому в нас рідна мова солов’їна?
Бо в ній свій
ритм, мелодія й слова… І чистота, і
радість в ній дитинна, Вона в нас світла, ніжна і жива.
2
Як промінь сонця
зразу після ночі, Як подих
вітру у спекотні дні.
У ній звучать
завжди думки пророчі, Й над світом линуть чарівні
пісні.
3
Присутня в ній душа мого народу, Що жив віками на святій землі.
Що сіяв хліб і мав в душі свободу, Й летів над світом в волі на крилі. 4
Тому і мова наша світанкова,
Бо починає день,
красу несе. Вона багата,
мила і казкова.
У ній любов,
добро й життя усе. 5
Тому то мова
наша солов’їна, Натхненна, наче пісня
солов’я. Бо в ній душа і рідна Україна.
То ж рідна
мова — це любов моя!
Ведучий:
Сьогодні ми
звертаємось до кожного з вас: до свідомої дорослої людини, до учня старших класів і зовсім маленького
школяра. Кожен з нас живе у квітучому
краю. Це наш райський куточок землі, і ми звемо його Україна. Ця земля народила нас і передала свою міць
і силу, для нас вперше відкрила дивовижний
та цікавий світ і його незбагненну велич і красу, дала крила для польоту. Любімо цю віковічну древню Землю,
яка народила мудрий український народ.
Ведучий:
Прислухаймося до
нашої світлої мови, до її надзвичайно чистого і мелодійного звучання. Відчуваймо своїм серденьком її
ніжність і ласку, осягнімо розумом її величезне,
безцінне багатство. Припадімо вустами до дзвінкого і чистого мовного джерела, яке б’є з глибин рідної
Землі. Вдумаймося в глибинний зміст кожного
слова, давайте заставимо себе замислитись над складним історичним шляхом,
який пройшла рідна мова і зрозуміймо її силу та невмирущість.
Полюбімо
всім серцем українську мову, розмовляймо нею правильно, вишукано, так, щоб кожному хотілося її знати. Ми живемо в
Україні і наша мова — це дзеркало
душі, її перлина, той неоціненний скарб, без якого людина не може
прожити.
Учні читають вірші-пісню ( якщо є
можливість виконують пісню) https://www.youtube.com/watch?v=LphefHS5j8Q
ГІМН УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
1
Так багато
різних мов існує в світі, Знають добре навіть
це маленькі діти.
Кожна кращою є для свого народу, Богом
українська дана в нагороду. 2
Всім гостям
ми раді, хто повагу має, До традицій
наших й мову хто вивчає. Тим, кому
до українського байдуже, Ми не подамо
руки з тобою, друже.
3
Стань поруч і заспіваймо, брате,
Мову батьківську всім треба знати. Мову
держави, в якій живемо, Прапор якої у світ несемо.
4
Хто б ти не був
і якої віри, Насамперед ти є українець.
Тож гідним будь України-неньки, Мову
козацьку люби серденьком. 4
Ти не будь
в своїй державі яничаром, Що несе Вкраїні лихо і покару.
Мову продає, що
від дідів зосталась, Віру віддає чужинцям на поталу.
5
Але станем ми
пліч-о-пліч проти змови, Занедбати не дамо своєї мови.
Всі ми патріоти неньки України,
В нас вона одна і мова в нас єдина!
Ведучий:
Жити в Україні і
не розмовляти українською мовою — це, принаймні, принизливо для самої людини, бо вказує на її неспроможність до навчання, а
також про
упереджене ставлення її до всього українського, національного, рідного.
Ведучий:
Наша мова завжди
не давала спокою ворогу, докучала йому і потрапляла під репресії не менш часто, ніж представники української провідної верстви, митці
чи військові. «Ми такіє же как ви!», «Какая разніца!», « І так поймут!»
- саме такі думки формує ворог, аби
ми почали сумніватися, що наша мова чимось відрізняється
від російської, щоб ми її зреклися
і забули.
Учні читають вірші
Якщо ти кажеш,
що нема різниці, якою мовою потрібно говорити — попий води з калюжі, не з криниці. Яка різниця звідки воду пити?
2
Якщо тобі далека
рідна мова, якась чужа і важко її вчити — то замість хліба — зжуй
стакан полови. Яка різниця
шлунок чим набити?
3
Коли не знаєш,
що державна мова — історія із сотні поколінь, оспівана в піснях, мов колискова. Не українець ти…
4
“Какая
разніца…”? Та жодної нема: Вам,
недалеким, правда тільки сниться. Лиш для брехні в запасі є слова,
Вам не осилить навіть
“паляниця”.
“Какая разница…”
Чи то для вас важливо? У вас
свідомість нижче від нуля.
А от різниця
є: бо то ж красиво, Як колискова
бавить немовля. Воно зросте і точно буде
знати,
Що
сон-дрімота ходить під вікном, А на світанку буде щебетати
Мала пташина в
мальвах за садком. Що у Карпатах вітер
стоголосий
Загра в трембіту пісню вівчаря.
А Чорним морем
бродить вечір босий Й за руку
з сонцем йде до вівтаря.
В прозорих хвилях
Світязя колише Лебідку лебідь
і не зрадить мрій.
Про цю любов поет не раз напише І про добро: воно зросте – лиш сій!
І скличе зов
дзвінниць золотоверхих На вогник свічки,
що під хор тремтить:
Співають
ангели у постолах протертих – Їм так багато тут прийшлось
ходить.
Тут
благодать плекалася віками І
цінували право на життя.
“Какая разніца…”? Різниця поміж нами:
Ми не вбиваєм матір й немовля!
Ведучий:
Зараз у нашій
країні йде війна, нав’язана росією. Нас захищають ЗСУ. Ми також можемо долати ворога. Для цього
нам не потрібно не потрібно проходити
спеціальних курсів й ризикувати життям. Достатньо просто розмовляти рідною мовою.
Ведучий:
Наша мова вміє
давати відсіч ворогам і бути досить жорсткою, але для українського народу – це перш за все мова любові, ніжності й
підтримки в тяжкі моменти.
І саме зараз вона потрібна нам як ніколи.
Можна переглянути відео звернення воїна ЗСУ https://www.youtube.com/watch?v=4BabkErMiMQ
Учні читають
вірші
1
А рідна мова —
найсильніша зброя, Осічки не дає вона в бою.
І гідно
виступить в нерівному двобою Та честь і славу захистить свою.
2
І як би не казились московіти,
А українською до них заговори, І оніміють,
наче сталактити, Усе в них піде
дриґом догори.
3
Бо в мові — сила!
Мова — код народу!
В ній єдність
наша, розум, мудрість — все! Вона дає нам
волю і свободу,
І до вершин
найвищих піднесе. 4
То ж мови не
цурайтеся, шануйте! Ми українці, поки мова є.
І перед
окупантом не плазуйте, Тримайтеся й боріться
за своє!
Моє покоління обирає життя
Ведучий:
Моє покоління обирає мир
Ведучий:
Моє покоління обирає свободу
Ведучі разом:
Моє покоління обирає українську мову.
Коментарі
Дописати коментар